На початку 1980-х років європейські та американські фахівці виявили, що в системі циркуляції гарячої води з використанням пластикових труб металеві частини обладнання легко піддаються корозії, що призводить до швидкого пошкодження обладнання. У 1982 році експерти прийшли до висновку, що при нагріванні труби молекулам кисню легше проникнути через пластиковий шар і проникнути глибоко у воду всередині труби, викликаючи швидку корозію металевих частин обладнання. В результаті була розроблена киснева бар'єрна трубка.
У Європі та Сполучених Штатах рівень використання кисневих бар’єрних труб у системах опалення досягає 70 відсотків. Після майже 20 років практичного досвіду термін служби металевих компонентів у системах кисневих бар’єрних труб можна подовжити на 10-20 років.